віддух —
ВІ́ДДУХ, у, ч., техн. Тонкий канал у ливарній формі для відходу газів, що утворюються при застиганні розплавленого металу. Важливим моментом для робітників ливарного цеху є вчасне відкриття віддуху (з наук.-техн. літ.).
Словник української мови у 20 томах