Словник української мови у 20 томах

віддух

ВІ́ДДУХ, у, ч., техн.

Тонкий канал у ливарній формі для відходу газів, що утворюються при застиганні розплавленого металу.

Важливим моментом для робітників ливарного цеху є вчасне відкриття віддуху (з наук.-техн. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. віддух — ві́ддух іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови