Орфографічний словник української мови

відлюддя

відлю́ддя

іменник середнього роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. відлюддя — -я, с. Місце, де немає людей. На відлюдді — далеко від людей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. відлюддя — ВІДЛЮ́ДДЯ, я, с. Безлюдне місце. – Тікати, тікати десь на відлюддя, – ще раз подумав Сергій, коли вони попрощалися, – тут не дадуть побути на самоті (О. Гуреїв); Душа зайшлася радістю.  Словник української мови у 20 томах
  3. відлюддя — див. безлюдно; глухомань  Словник синонімів Вусика
  4. відлюддя — БЕЗЛЮ́ДДЯ (місце, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей); ВІДЛЮ́ДДЯ (місце, яке рідко відвідують люди); ПУ́СТКА підсил., ПУСТЕ́ЛЯ підсил., ПУСТИ́НЯ підсил. рідше (перев. із сл. стати, перетворитися і т. ін.).  Словник синонімів української мови
  5. відлюддя — ВІДЛЮ́ДДЯ, я, с. Місце, де немає людей. — Тікати, тікати десь на відлюддя, — ще раз подумав Сергій, коли вони попрощалися, — тут не дадуть побути на самоті (Гур., Друзі.., 1959, 29). На відлю́дді — далеко від людей. Жив він у простій, сільській хатині і на відлюдді (Козл., Ю. Крук, 1950, 244).  Словник української мови в 11 томах