відлюддя

ВІДЛЮ́ДДЯ, я, с.

Безлюдне місце.

– Тікати, тікати десь на відлюддя, – ще раз подумав Сергій, коли вони попрощалися, – тут не дадуть побути на самоті (О. Гуреїв);

Душа зайшлася радістю. Ось та хвилина, задля якої він залишив відлюддя і в котрий раз наосліп кинувся у світ, у море пристрастей та боротьби! (Василь Шевчук);

Вона пробродила кілька годин. То тікала на відлюддя, то змішувалася з метушливими львів'янами (Є. Куртяк).

◇ (1) На відлю́дді – далеко від людей, у безлюдному місці.

А на відлюдді, в яру, навколо статуї задуманого Лада дівчата хороводом ходили (Б. Лепкий);

Жив він у простій сільській хатині і на відлюдді (П. Козланюк);

Нічого більше не треба, доле! Хіба криничку, що без дна, ковток духмяного вина, .. Весняне свято, жменю буднів та ще пташину на одлюдді (П. Мовчан).

Значення в інших словниках

1. відлюддя — відлю́ддя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. відлюддя — -я, с. Місце, де немає людей. На відлюдді — далеко від людей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відлюддя — див. безлюдно; глухомань  Словник синонімів Вусика
4. відлюддя — БЕЗЛЮ́ДДЯ (місце, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей); ВІДЛЮ́ДДЯ (місце, яке рідко відвідують люди); ПУ́СТКА підсил., ПУСТЕ́ЛЯ підсил., ПУСТИ́НЯ підсил. рідше (перев. із сл. стати, перетворитися і т. ін.).  Словник синонімів української мови
5. відлюддя — ВІДЛЮ́ДДЯ, я, с. Місце, де немає людей. — Тікати, тікати десь на відлюддя, — ще раз подумав Сергій, коли вони попрощалися, — тут не дадуть побути на самоті (Гур., Друзі.., 1959, 29). На відлю́дді — далеко від людей. Жив він у простій, сільській хатині і на відлюдді (Козл., Ю. Крук, 1950, 244).  Словник української мови в 11 томах