відлічувати —
-ую, -уєш, недок., відлічити, -ічу, -ічиш, док., перех. Рахуючи, відділяти певну частину від загальної кількості; відраховувати. || Рахувати від умовної точки. || перен. Рівномірно повторювати якісь рухи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відлічувати —
ВІДЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЛІЧИ́ТИ, ічу́, і́чиш, док., що. 1. Рахуючи, відбирати, відділяти, відмірювати і т. ін. На току гуменний одлічував снопи для кожного молотника (І.
Словник української мови у 20 томах
відлічувати —
ВІДРАХО́ВУВАТИ (внаслідок підрахунку відокремлювати частину від чого-небудь), ВІДЛІ́ЧУВАТИ. — Док.: відрахува́ти, відлічи́ти. Вона вийняла паку банкнотів і відрахувала потрібну суму (Ю.
Словник синонімів української мови
відлічувати —
ВІДЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЛІЧИ́ТИ, ічу́, і́чиш, док., перех. Рахуючи, відділяти певну частину від загальної кількості; відраховувати. На току гуменний одлічував снопи для кожного молотника (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
відлічувати —
Відлічувати, -чую, -єш сов. в. відлічити, -чу, -чиш, гл. 1) Отсчитывать, отсчитать. Од лічити.... тридев'ять пшонин. Чуб. I. 120. 2) Вычитать, вычесть. К. Грам. 102. Кон. Ар. І.
Словник української мови Грінченка