відлічувати

ВІДЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЛІЧИ́ТИ, ічу́, і́чиш, док., перех. Рахуючи, відділяти певну частину від загальної кількості; відраховувати.

На току гуменний одлічував снопи для кожного молотника (Н.-Лев., II, 1956, 184);

Христя снувала на мотовило найтоншу пряжу з шпульки, облічувала чисниці, пасма і перев’язувала їх десятинною ниткою (Іщук, Вербівчани, 1961, 243);

Відлічи по порядку сім кущів, а восьмий розкопуй так, як цей (Коцюб., І, 1955, 206);

Він.. з жалем відлічив гроші, усе срібні полтиники (Стельмах, Хліб.., 1959, 512);

// Рахувати від умовної точки.

Час звичайно відлічують від півночі, яка вважається початком доби (Астр., 1956, 37);

// перен. Рівномірно повторювати якісь рухи.

Ноги все одбивають сильно той самий такт, одлічують точно, немов годинник хвилини (Коцюб., II, 1955, 241).

Значення в інших словниках

1. відлічувати — відлі́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відлічувати — -ую, -уєш, недок., відлічити, -ічу, -ічиш, док., перех. Рахуючи, відділяти певну частину від загальної кількості; відраховувати. || Рахувати від умовної точки. || перен. Рівномірно повторювати якісь рухи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відлічувати — ВІДЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЛІЧИ́ТИ, ічу́, і́чиш, док., що. 1. Рахуючи, відбирати, відділяти, відмірювати і т. ін. На току гуменний одлічував снопи для кожного молотника (І.  Словник української мови у 20 томах
4. відлічувати — ВІДРАХО́ВУВАТИ (внаслідок підрахунку відокремлювати частину від чого-небудь), ВІДЛІ́ЧУВАТИ. — Док.: відрахува́ти, відлічи́ти. Вона вийняла паку банкнотів і відрахувала потрібну суму (Ю.  Словник синонімів української мови
5. відлічувати — Відлічувати, -чую, -єш сов. в. відлічити, -чу, -чиш, гл. 1) Отсчитывать, отсчитать. Од лічити.... тридев'ять пшонин. Чуб. I. 120. 2) Вычитать, вычесть. К. Грам. 102. Кон. Ар. І.  Словник української мови Грінченка