відлічувати

відлі́чувати

-ую, -уєш, недок., відлічити, -ічу, -ічиш, док., перех.

Рахуючи, відділяти певну частину від загальної кількості; відраховувати.

|| Рахувати від умовної точки.

|| перен. Рівномірно повторювати якісь рухи.

Значення в інших словниках

1. відлічувати — відлі́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відлічувати — ВІДЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЛІЧИ́ТИ, ічу́, і́чиш, док., що. 1. Рахуючи, відбирати, відділяти, відмірювати і т. ін. На току гуменний одлічував снопи для кожного молотника (І.  Словник української мови у 20 томах
3. відлічувати — ВІДРАХО́ВУВАТИ (внаслідок підрахунку відокремлювати частину від чого-небудь), ВІДЛІ́ЧУВАТИ. — Док.: відрахува́ти, відлічи́ти. Вона вийняла паку банкнотів і відрахувала потрібну суму (Ю.  Словник синонімів української мови
4. відлічувати — ВІДЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЛІЧИ́ТИ, ічу́, і́чиш, док., перех. Рахуючи, відділяти певну частину від загальної кількості; відраховувати. На току гуменний одлічував снопи для кожного молотника (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
5. відлічувати — Відлічувати, -чую, -єш сов. в. відлічити, -чу, -чиш, гл. 1) Отсчитывать, отсчитать. Од лічити.... тридев'ять пшонин. Чуб. I. 120. 2) Вычитать, вычесть. К. Грам. 102. Кон. Ар. І.  Словник української мови Грінченка