відмежовувати —
ВІДМЕЖОВУВАТИ – РОЗМЕЖОВУВАТИ Відмежовувати, -ую, -уєш. Відокремлювати межею ділянку землі від сусідніх ділянок, що-небудь від чогось; відділяти одне явище, поняття від інших. Не ворожі, а дружні кордони відмежовують нашу землю від земель сусідських (М.
Літературне слововживання
відмежовувати —
-ую, -уєш, недок., відмежувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Відокремлювати собі межею ділянку землі тощо від сусідніх ділянок. || Відокремлювати собою щось від чогось. 2》 перен. Відділяти одне явище, поняття від інших.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відмежовувати —
ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМЕЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що. 1. Відокремлювати межею ділянку землі, лісу і т. ін. від сусідніх ділянок. Глоба одмежував собі ще чимало землі біля озера (О. Стороженко); Все громада програвала...
Словник української мови у 20 томах
відмежовувати —
ВІДДІЛЯ́ТИ що від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ кого, що, ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИ кого, що, РОЗМЕЖО́ВУВАТИ що, РОЗ'Є́ДНУВАТИ кого. — Док.
Словник синонімів української мови
відмежовувати —
ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМЕЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Відокремлювати собі межею ділянку землі тощо від сусідніх ділянок. Глоба одмежував собі ще чимало землі біля озера (Стор.
Словник української мови в 11 томах