відмежовувати
ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМЕЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.
1. Відокремлювати межею ділянку землі, лісу і т. ін. від сусідніх ділянок.
Глоба одмежував собі ще чимало землі біля озера (О. Стороженко);
Все громада програвала... Пан вже ліс відмежував (І. Франко);
// Відділяти собою щось від чогось іншого.
Не ворожі, а дружні кордони відмежовують нашу землю від земель сусідських (М. Рильський);
Дерев'яна пофарбована арка .. відмежовувала парк від вулиці (Б. Антоненко-Давидович);
Ми, автоматники, прикриваючись кам'яним парапетом, що одмежовує дорогу від прямовисної стіни берега ріки, пробираємося ближче до Турецького мосту (Є. Доломан).
2. перен. Відділяти, відокремлювати що-небудь від чогось іншого.
А наш вік – вік заліза й каменю – не наближає людину до природи, а відмежовує від неї (Є. Доломан);
Кожну з вимовлюваних фраз він чітко відмежовує гиканням (Ю. Андрухович);
Звичайно, треба вміти відмежовувати істотне від наносного (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)