відмежовувати
ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМЕЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.
1. Відокремлювати межею ділянку землі, лісу і т. ін. від сусідніх ділянок.
Глоба одмежував собі ще чимало землі біля озера (О. Стороженко);
Все громада програвала... Пан вже ліс відмежував (І. Франко);
// Відділяти собою щось від чогось іншого.
Не ворожі, а дружні кордони відмежовують нашу землю від земель сусідських (М. Рильський);
Дерев'яна пофарбована арка .. відмежовувала парк від вулиці (Б. Антоненко-Давидович);
Ми, автоматники, прикриваючись кам'яним парапетом, що одмежовує дорогу від прямовисної стіни берега ріки, пробираємося ближче до Турецького мосту (Є. Доломан).
2. перен. Відділяти, відокремлювати що-небудь від чогось іншого.
А наш вік – вік заліза й каменю – не наближає людину до природи, а відмежовує від неї (Є. Доломан);
Кожну з вимовлюваних фраз він чітко відмежовує гиканням (Ю. Андрухович);
Звичайно, треба вміти відмежовувати істотне від наносного (з публіц. літ.).
Значення в інших словниках
- відмежовувати — відмежо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відмежовувати — ВІДМЕЖОВУВАТИ – РОЗМЕЖОВУВАТИ Відмежовувати, -ую, -уєш. Відокремлювати межею ділянку землі від сусідніх ділянок, що-небудь від чогось; відділяти одне явище, поняття від інших. Не ворожі, а дружні кордони відмежовують нашу землю від земель сусідських (М. Літературне слововживання
- відмежовувати — (межею) відокремлювати, відділяти, розділяти, розмежовувати; п.ф. Словник синонімів Караванського
- відмежовувати — -ую, -уєш, недок., відмежувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Відокремлювати собі межею ділянку землі тощо від сусідніх ділянок. || Відокремлювати собою щось від чогось. 2》 перен. Відділяти одне явище, поняття від інших. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відмежовувати — ВІДДІЛЯ́ТИ що від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ кого, що, ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИ кого, що, РОЗМЕЖО́ВУВАТИ що, РОЗ'Є́ДНУВАТИ кого. — Док. Словник синонімів української мови
- відмежовувати — ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМЕЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Відокремлювати собі межею ділянку землі тощо від сусідніх ділянок. Глоба одмежував собі ще чимало землі біля озера (Стор. Словник української мови в 11 томах