1. Словник синонімів української мови

відмежовувати

ВІДДІЛЯ́ТИ що від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ кого, що, ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИ кого, що, РОЗМЕЖО́ВУВАТИ що, РОЗ'Є́ДНУВАТИ кого. — Док.: відділи́ти, розділи́ти, відмежува́ти, відгороди́ти, відокре́мити, розмежува́ти, роз'єдна́ти. Він ступає на крихітну затінену вербами гребельку, що відділяє ставок від струмка (М. Стельмах); Відділювала (межа) старий ліс від молодника (Лесь Мартович); Маленька річка Пилявка.. розділяла обидва ворожі табори (І. Нечуй-Левицький); Єдиний разочок бісерного намистечка неначе відмежовував покаті плечі мальовничою рискою (І. Ле); Видно.. мур, який відгороджує садок од "чорного" подвір'я (О. Донченко); Від залу його відокремлювала низька огорожа (З. Тулуб); Нас ділить море неозоре, ..та через гори, через море Летить єдиний клич: за мир! (М. Рильський); У сінях, що розмежовували контору колгоспу та сільраду, рівненьким стосом лежали дрова (М. Зарудний); Карпати перестали роз'єднувати єдинокровних синів України (з газети).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмежовувати — відмежо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відмежовувати — ВІДМЕЖОВУВАТИ – РОЗМЕЖОВУВАТИ Відмежовувати, -ую, -уєш. Відокремлювати межею ділянку землі від сусідніх ділянок, що-небудь від чогось; відділяти одне явище, поняття від інших. Не ворожі, а дружні кордони відмежовують нашу землю від земель сусідських (М. Літературне слововживання
  3. відмежовувати — (межею) відокремлювати, відділяти, розділяти, розмежовувати; п.ф. Словник синонімів Караванського
  4. відмежовувати — -ую, -уєш, недок., відмежувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Відокремлювати собі межею ділянку землі тощо від сусідніх ділянок. || Відокремлювати собою щось від чогось. 2》 перен. Відділяти одне явище, поняття від інших. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. відмежовувати — ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМЕЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що. 1. Відокремлювати межею ділянку землі, лісу і т. ін. від сусідніх ділянок. Глоба одмежував собі ще чимало землі біля озера (О. Стороженко); Все громада програвала... Словник української мови у 20 томах
  6. відмежовувати — ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМЕЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Відокремлювати собі межею ділянку землі тощо від сусідніх ділянок. Глоба одмежував собі ще чимало землі біля озера (Стор. Словник української мови в 11 томах