відмежовувати
відмежо́вувати
дієслово недоконаного виду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відмежовувати — ВІДМЕЖОВУВАТИ – РОЗМЕЖОВУВАТИ Відмежовувати, -ую, -уєш. Відокремлювати межею ділянку землі від сусідніх ділянок, що-небудь від чогось; відділяти одне явище, поняття від інших. Не ворожі, а дружні кордони відмежовують нашу землю від земель сусідських (М. Літературне слововживання
- відмежовувати — (межею) відокремлювати, відділяти, розділяти, розмежовувати; п.ф. Словник синонімів Караванського
- відмежовувати — -ую, -уєш, недок., відмежувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Відокремлювати собі межею ділянку землі тощо від сусідніх ділянок. || Відокремлювати собою щось від чогось. 2》 перен. Відділяти одне явище, поняття від інших. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відмежовувати — ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМЕЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що. 1. Відокремлювати межею ділянку землі, лісу і т. ін. від сусідніх ділянок. Глоба одмежував собі ще чимало землі біля озера (О. Стороженко); Все громада програвала... Словник української мови у 20 томах
- відмежовувати — ВІДДІЛЯ́ТИ що від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ кого, що, ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИ кого, що, РОЗМЕЖО́ВУВАТИ що, РОЗ'Є́ДНУВАТИ кого. — Док. Словник синонімів української мови
- відмежовувати — ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМЕЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Відокремлювати собі межею ділянку землі тощо від сусідніх ділянок. Глоба одмежував собі ще чимало землі біля озера (Стор. Словник української мови в 11 томах