відновник

відно́вник 1

іменник чоловічого роду, істота

той, хто відновлює що-небудь

відно́вник 2

іменник чоловічого роду

хімічна речовина

Значення в інших словниках

1. відновник — -а, ч. 1》 хім.Речовина, яка під час реакції віддає електрони, а сама окиснюється. 2》 Той, хто щось відновлює.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. відновник — ВІДНО́ВНИК, а, ч. 1. Той, хто відновлює що-небудь. Діоклетіан, подібно до Августа, виступав відновником традиційної римської релігії (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. відновник — ВІДНО́ВНИК, а, ч., хім. Речовина, завдяки якій відбувається реакція відновлення. Іон O"2 є відновником (Заг. хімія, 1955, 311).  Словник української мови в 11 томах