відновник
ВІДНО́ВНИК, а, ч.
1. Той, хто відновлює що-небудь.
Діоклетіан, подібно до Августа, виступав відновником традиційної римської релігії (з наук. літ.);
Сьогодні, коли піднялася хвиля відновлення зруйнованих храмів, принадна перспектива прославити своє ім'я й увійти в історію під прапором відновника духовності багато кому не дає спокою (із журн.).
2. Засіб для відновлення чого-небудь.
Для лікування в цей період рекомендовано відновник кісткової тканини, виготовлений із сульфату кальцію медичного ступеня чистоти (з наук. літ.);
Для догляду за автомобілем ми пропонуємо широкий спектр автокосметики та автохімії (автошампуні, поліролі, очисники, відновники кольору, високоактивні піни і кондиціонери) (з мови реклами).
3. хім. Речовина, до складу якої входять атоми, що під час хімічної реакції віддають електрони.
Ідея введення алюмінію як відновника металів належить М. М. Бекетову (з наук. літ.);
У функції відновників застосовують такі речовини, як алюміній, алюмогідрид літію, борогідрид натрію, водень та ін. (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)