відправник —
ВІДПРА́ВНИК, а, ч. Той, хто відправляє, пересилає щось куди-небудь. До цих переказів звикли на новій пошті, й ніхто, діставши одного разу спокійну, стриману відсіч, не наважувався більше питати, видати...
Словник української мови у 20 томах
відправник —
ВІДПРА́ВНИК (той, хто посилає листа, телеграму і т. ін.), АДРЕСА́НТ. Прочитавши на конверті ім'я і прізвище відправника — Андрія Семенця, Марина не відразу й згадала, хто це такий (Л. Дмитерко); Здивований, він починає читати адресу.
Словник синонімів української мови
відправник —
ВІДПРА́ВНИК, а, ч. Той, хто відправляє, пересилає щось куди-небудь. Прочитавши на конверті ім’я і прізвище відправника — Андрія Семенця, Марина не відразу й згадала, хто це такий (Дмит., Наречена, 1959, 149).
Словник української мови в 11 томах