відправник
ВІДПРА́ВНИК, а, ч.
Той, хто відправляє, пересилає щось куди-небудь.
До цих переказів звикли на новій пошті, й ніхто, діставши одного разу спокійну, стриману відсіч, не наважувався більше питати, видати, гордовиту вчительку про загадкового акуратного відправника (Б. Антоненко-Давидович);
Прочитавши на конверті ім'я і прізвище відправника – Андрія Семенця, Марина не відразу й згадала, хто це такий (Л. Дмитерко);
Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу (з мови документів).
Словник української мови (СУМ-20)