1. Словник української мови у 20 томах

відправник

ВІДПРА́ВНИК, а, ч.

Той, хто відправляє, пересилає щось куди-небудь.

До цих переказів звикли на новій пошті, й ніхто, діставши одного разу спокійну, стриману відсіч, не наважувався більше питати, видати, гордовиту вчительку про загадкового акуратного відправника (Б. Антоненко-Давидович);

Прочитавши на конверті ім'я і прізвище відправника – Андрія Семенця, Марина не відразу й згадала, хто це такий (Л. Дмитерко);

Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу (з мови документів).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відправник — (хто посилає щось поштою) адресант. Словник синонімів Полюги
  2. відправник — відпра́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. відправник — -а, ч. Той, хто відправляє, пересилає щось куди-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відправник — Висилач Словник чужослів Павло Штепа
  5. відправник — ВІДПРА́ВНИК (той, хто посилає листа, телеграму і т. ін.), АДРЕСА́НТ. Прочитавши на конверті ім'я і прізвище відправника — Андрія Семенця, Марина не відразу й згадала, хто це такий (Л. Дмитерко); Здивований, він починає читати адресу. Словник синонімів української мови
  6. відправник — ВІДПРА́ВНИК, а, ч. Той, хто відправляє, пересилає щось куди-небудь. Прочитавши на конверті ім’я і прізвище відправника — Андрія Семенця, Марина не відразу й згадала, хто це такий (Дмит., Наречена, 1959, 149). Словник української мови в 11 томах