відривчасто —
ВІДРИ́ВЧАСТО, рідко. Присл. до відри́вчастий. – Та й оглянути Гершків двір теж не вадить. – Правда, – одривчасто промовив Петро. – То їдьмо ж туди (М. Старицький); Вона гукнула до Кайдашихи одривчасто, крутнулась і побігла в хату (І. Нечуй-Левицький); Думки пливли якось відривчасто (М. Трублаїні).
Словник української мови у 20 томах
відривчасто —
ВІДРИ́ВЧАСТО, рідко. Присл. до відри́вчастий. Вона гукнула до Кайдашихи одривчасто, крутнулась і побігла в хату (Н.-Лев., II, 1956, 371); Думки пливли якось відривчасто (Трубл., І, 1955, 83).
Словник української мови в 11 томах