відривчасто
ВІДРИ́ВЧАСТО, рідко.
Присл. до відри́вчастий.
– Та й оглянути Гершків двір теж не вадить. – Правда, – одривчасто промовив Петро. – То їдьмо ж туди (М. Старицький);
Вона гукнула до Кайдашихи одривчасто, крутнулась і побігла в хату (І. Нечуй-Левицький);
Думки пливли якось відривчасто (М. Трублаїні).
Словник української мови (СУМ-20)