відривчасто

ВІДРИ́ВЧАСТО, рідко. Присл. до відри́вчастий.

Вона гукнула до Кайдашихи одривчасто, крутнулась і побігла в хату (Н.-Лев., II, 1956, 371);

Думки пливли якось відривчасто (Трубл., І, 1955, 83).

Значення в інших словниках

1. відривчасто — відри́вчасто прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. відривчасто — Присл. до відривчастий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відривчасто — хохл. (отривчато) прихапцем прихапцем, прихапці, припадкове  Словник чужослів Павло Штепа
4. відривчасто — ВІДРИ́ВЧАСТО, рідко. Присл. до відри́вчастий. – Та й оглянути Гершків двір теж не вадить. – Правда, – одривчасто промовив Петро. – То їдьмо ж туди (М. Старицький); Вона гукнула до Кайдашихи одривчасто, крутнулась і побігла в хату (І. Нечуй-Левицький); Думки пливли якось відривчасто (М. Трублаїні).  Словник української мови у 20 томах