відривчастий
ВІДРИ́ВЧАСТИЙ, а, е, рідко.
Те саме, що ури́вчастий.
Промови не чути. Вона відривчастими шматками падає в натовп і запалює його (І. Кириленко);
Солдати, як автомати, виконували одривчасті накази офіцера (Іван Ле);
Цей другий удар був немовби сигналом: по металічних стінках корпусу астроплана забарабанив цілий дощ, град дрібних відривчастих ударів (В. Владко).
Словник української мови (СУМ-20)