1. Словник української мови у 20 томах

відривчасто

ВІДРИ́ВЧАСТО, рідко.

Присл. до відри́вчастий.

– Та й оглянути Гершків двір теж не вадить. – Правда, – одривчасто промовив Петро. – То їдьмо ж туди (М. Старицький);

Вона гукнула до Кайдашихи одривчасто, крутнулась і побігла в хату (І. Нечуй-Левицький);

Думки пливли якось відривчасто (М. Трублаїні).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відривчасто — відри́вчасто прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. відривчасто — Присл. до відривчастий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відривчасто — хохл. (отривчато) прихапцем прихапцем, прихапці, припадкове Словник чужослів Павло Штепа
  4. відривчасто — ВІДРИ́ВЧАСТО, рідко. Присл. до відри́вчастий. Вона гукнула до Кайдашихи одривчасто, крутнулась і побігла в хату (Н.-Лев., II, 1956, 371); Думки пливли якось відривчасто (Трубл., І, 1955, 83). Словник української мови в 11 томах