відсуджувати

відсу́джувати

дієслово недоконаного виду

Значення в інших словниках

1. відсуджувати — -ую, -уєш, недок., відсудити, -уджу, -удиш, док., перех. 1》 від кого. Відбирати через суд матеріальні цінності тощо. 2》 тільки док., розм. Порадами чи обмовами, наклепами розлучити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. відсуджувати — ВІДСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСУДИ́ТИ, уджу́, у́диш, док., що. 1. Відбирати через суд матеріальні цінності, права і т. ін. Очікувану надбавку дітям війни доводилося відсуджувати (із журн.); Комунальники вчаться відсуджувати борги (з газ.  Словник української мови у 20 томах
3. відсуджувати — ВІДСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСУДИ́ТИ, уджу́, у́диш, док., перех. 1. від кого. Відбирати через суд матеріальні цінності тощо. — Громада присудила [землю], а суд одсудив!...  Словник української мови в 11 томах