відсуджувати

ВІДСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСУДИ́ТИ, уджу́, у́диш, док., що.

1. Відбирати через суд матеріальні цінності, права і т. ін.

Очікувану надбавку дітям війни доводилося відсуджувати (із журн.);

Комунальники вчаться відсуджувати борги (з газ.);

– Громада присудила [землю], а суд одсудив! (Панас Мирний);

[Мартіан:] Вона від мене хоче відсудити маєтку половину (Леся Українка);

Суд відсудив на користь Генріха стару Глущукову хату (С. Чорнобривець);

Наразі власники вертольота чекають, поки угорська фірма-орендар відсудить у страхової компанії гроші (з газ.).

2. тільки док., розм. Порадами або обмовами, наклепами розлучити.

Одраяли, одсудили, щоб ми в парі не ходили (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. відсуджувати — відсу́джувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відсуджувати — -ую, -уєш, недок., відсудити, -уджу, -удиш, док., перех. 1》 від кого. Відбирати через суд матеріальні цінності тощо. 2》 тільки док., розм. Порадами чи обмовами, наклепами розлучити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відсуджувати — ВІДСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСУДИ́ТИ, уджу́, у́диш, док., перех. 1. від кого. Відбирати через суд матеріальні цінності тощо. — Громада присудила [землю], а суд одсудив!...  Словник української мови в 11 томах