відторгати —
-аю, -аєш, недок., відторгнути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Не приймати (не прийняти) внаслідок біологічної несумісності сторонню тканину, орган після її (його) трансплантації. 2》 книжн., заст. Силоміць забирати землі, володіння тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відторгати —
ВІДТОРГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДТО́РГНУТИ, ну, неш, док. 1. що. Насильно забирати землі, володіння тощо; загарбувати. Візантія у період панування київського князя Святослава переживала тяжкі часи.
Словник української мови у 20 томах
відторгати —
ЗАГА́РБАТИ (насильно захопити чужу територію, поневолити інші народи), ЗАХОПИ́ТИ, ПІДКОРИ́ТИ, ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ЗАЖЕ́РТИ підсил. розм., ЗАГРАБА́СТАТИ підсил. розм.; ЗАВОЮВА́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗВОЮВА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
відторгати —
ВІДТОРГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДТО́РГНУТИ, ну, неш, док., перех., книжн., заст. Насильно забирати землі, володіння тощо.
Словник української мови в 11 томах