Орфографічний словник української мови

відшуміти

відшумі́ти

дієслово доконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. відшуміти — -мить, док. Закінчити, перестати шуміти. || перен. Минутися, пройти бурхливо, із шумом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. відшуміти — ВІДШУМІ́ТИ, ми́ть, док. 1. Закінчити, перестати шуміти. Вона не знала, чи надовго їй стане сили, чи одшумлять коли бурі (М. Коцюбинський); І згадав я в вуличному шумі інший шум, що одшумів давно (В. Сосюра). 2. перен. Минутися, пройти бурхливо, із шумом.  Словник української мови у 20 томах
  3. відшуміти — ЗАКІ́НЧИ́ТИСЯ (про дію, подію, явище, відрізок часу — дійти до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИСЯ, СКІНЧИ́ТИСЯ, ЗАВЕРШИ́ТИСЯ, ДОВЕРШИ́ТИСЯ, ВІДІЙТИ́, ДІЙТИ́, ПОГА́СНУТИ (про певний часовий відрізок); ВІДШУМІ́ТИ, ВІДГРИМІ́ТИ, ВІДГУРКОТІ́ТИ...  Словник синонімів української мови
  4. відшуміти — ВІДШУМІ́ТИ, ми́ть, док. Закінчити, перестати шуміти. Вона не знала, чи надовго їй стане сили, чи одшумлять коли бурі (Коцюб., II, 1955, 305); І згадав я в вуличному шумі інший шум, що одшумів давно (Сос., Вибр., 1941, 208); // перен.  Словник української мови в 11 томах