Значення в інших словниках
-
віолончель —
-і, ж. Смичковий чотириструнний музичний інструмент, середній між скрипкою та контрабасом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
віолончель —
(іт. violoncello) — струнний смичковий інструмент з родини скрипок. Настроюється на октаву нижче за альт (C, G, d, a); нотується в басовому (верхній регістр — теноровому та скрипковому) ключі. Звук В. — соковитий та співучий. Застосовується як сольний, ансамблевий та оркестровий інструмент.
Словник-довідник музичних термінів
-
віолончель —
ВІОЛОНЧЕ́ЛЬ, і, ж. Смичковий чотириструнний музичний інструмент скрипкової родини басо-тенорового регістру. Довго бринить іще рівний звук, немов хтось вчепив невидиму струну на віолончелі... (С.
Словник української мови у 20 томах
-
віолончель —
син. вілочлен, челя.
Словник жарґонної лексики української мови
-
віолончель —
віолонче́ль (італ. violoncello, зменш. від violone – контрабас) струнний смичковий музичний інструмент басово-тенорового регістру.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
віолончель —
Смичковий струнний музичний інструмент (хордофон), значно більший за скрипку, на якому грають сидячи, поставивши перед собою і вперши у підлогу шпилем; має 4 струни, настроєні в квінтах С, G, d, a.
Універсальний словник-енциклопедія
-
віолончель —
ВІОЛОНЧЕ́ЛЬ, і, ж. Смичковий чотириструнний музичний інструмент, середній між скрипкою та контрабасом. Довго бринить іще рівний звук, немов хтось вчепив невидиму струну на віолончелі… (Вас.
Словник української мови в 11 томах