віршівник —
-а, ч., заст. Поет.
Великий тлумачний словник сучасної мови
віршівник —
ВІРШІВНИ́К, ВІРШОВНИ́К, а́, ч., заст. Поет. Я себе не лічу [вважаю] за віршівника і через те мої вірші, може, й не задовольнять справжнього віршівника (Панас Мирний); Двері відчинилися, і до хати увійшов святково виряджений віршовник (І. Багряний).
Словник української мови у 20 томах
віршівник —
ВІРШІВНИ́К, а, ч., заст. Поет. Я себе не лічу за віршівника і через те мої вірші може й не задовольнять справжнього віршівника (Мирний, V, 1955, 376).
Словник української мови в 11 томах