віршівник
ВІРШІВНИ́К, ВІРШОВНИ́К, а́, ч., заст.
Поет.
Я себе не лічу [вважаю] за віршівника і через те мої вірші, може, й не задовольнять справжнього віршівника (Панас Мирний);
Двері відчинилися, і до хати увійшов святково виряджений віршовник (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)