віршівник
ВІРШІВНИ́К, а, ч., заст. Поет.
Я себе не лічу за віршівника і через те мої вірші може й не задовольнять справжнього віршівника (Мирний, V, 1955, 376).
Словник української мови (СУМ-11)ВІРШІВНИ́К, а, ч., заст. Поет.
Я себе не лічу за віршівника і через те мої вірші може й не задовольнять справжнього віршівника (Мирний, V, 1955, 376).
Словник української мови (СУМ-11)