віршувати

ВІРШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. перех. і неперех. Складати, писати вірші.

Не для людей, тієї слави Мережані та кучеряві Оці вірші віршую я. Для себе, братія моя! (Шевч., II, 1953, 112);

Віршую потроху — і легко так жить (Рильський, Урожай, 1950, 117).

2. перех., перен., рідко. Те саме, що декламува́ти.

А через годину дядько вже сидить на ганку і віршує Міцкевича (Коцюб., І, 1955, 466).

Значення в інших словниках

1. віршувати — віршува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. віршувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех. і неперех. Складати, писати вірші. 2》 перех., перен., рідко. Те саме, що декламувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віршувати — ВІРШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. що і без прям. дод. Складати, писати вірші. Не для людей, тієї слави Мережані та кучеряві Оці вірші віршую я. Для себе, братія моя! (Т. Шевченко); Віршую потроху – і легко так жить (М.  Словник української мови у 20 томах
4. віршувати — ДЕКЛАМУВА́ТИ, ЧИТА́ТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОЧИ́ТУВАТИ рідше, ВІРШУВА́ТИ заст., РЕЦИТУВА́ТИ заст.; МЕЛОДЕКЛАМУВА́ТИ (у супроводі музики). — Док.: продекламува́ти, прочита́ти, проказа́ти, прорецитува́ти. Слухали музику, Чорнота декламував вірші (Є.  Словник синонімів української мови
5. віршувати — Віршува́ти, -шу́ю, -шу́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. віршувати — Віршувати, -шую, -єш гл. 1) Сочинять стихи. Нехай собі у куточку і віршує й плаче. Шевч. 377. 2) Произносить поздравительные стихи, віршу; декламировать.  Словник української мови Грінченка