Орфографічний словник української мови

гаврик

га́врик

іменник чоловічого роду, істота

зневажл.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. гаврик — -а, ч., зневажл. 1》 Те саме, що ґава 2). 2》 Сіра, пересічна, непримітна людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гаврик — ГА́ВРИК, а, ч., зневажл. Той, хто нічим не виділяється із загальної маси (перев. про хлопчаків-підлітків, юнаків). Спершу ганяли мене по наземних роботах .. Потім курси по переучуванню таких гавриків, як я (О.  Словник української мови у 20 томах
  3. гаврик — ОСО́БА (окрема людина серед інших або як одиниця ліку людей), ЛЮДИ́НА, ЧОЛОВІ́К, ОДИНИ́ЦЯ, ПЕРСО́НА уроч., ірон., ІНДИВІ́Д книжн., ДУША́ розм., ГА́ВРИК зневажл. Коли він прочуняв, в кімнаті, крім них трьох, була ще й четверта особа — дівчина (І.  Словник синонімів української мови
  4. гаврик — ГА́ВРИК, а, ч., зневажл. 1. Те саме, що га́ва 2. — Бельбас, — приказував Сашко, — дурень кудлатий. Чорти тебе випхнули нагору. Гаврик (Ю. Янов., І, 1958, 336). 2. Людина, яка нічим не виділяється з загальної маси.  Словник української мови в 11 томах