галушник

галу́шник

іменник чоловічого роду, істота

жарт.

Значення в інших словниках

1. галушник — -а, ч., жарт. Любитель галушок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. галушник — ГАЛУ́ШНИК, а, ч., жарт. Любитель галушок. З нас, полтавців і полтавок, часом жартома кепкують. Кажуть – галушники! (О. Ковінька); – Хто йде? – До Щорса на вечерю. Полтавські! – Проходьте, галушники! (О. Довженко).  Словник української мови у 20 томах
3. галушник — ГАЛУ́ШНИК, а, ч., жарт. Любитель галушок. — Хто йде? — До Щорса на вечерю. Полтавські. — Проходьте, галушники (Довж., Зач. Десна, 1957, 97).  Словник української мови в 11 томах
4. галушник — Галушник, -ка м. Большой любитель галушекъ. Черниг.  Словник української мови Грінченка