галушник —
галу́шник іменник чоловічого роду, істота жарт.
Орфографічний словник української мови
галушник —
-а, ч., жарт. Любитель галушок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
галушник —
ГАЛУ́ШНИК, а, ч., жарт. Любитель галушок. З нас, полтавців і полтавок, часом жартома кепкують. Кажуть – галушники! (О. Ковінька); – Хто йде? – До Щорса на вечерю. Полтавські! – Проходьте, галушники! (О. Довженко).
Словник української мови у 20 томах
галушник —
ГАЛУ́ШНИК, а, ч., жарт. Любитель галушок. — Хто йде? — До Щорса на вечерю. Полтавські. — Проходьте, галушники (Довж., Зач. Десна, 1957, 97).
Словник української мови в 11 томах