гармонія —
(взаємовідповідність у чомусь) злагода, погодженість, (про те, що сприймається на слух) милозвучність, благозвучність, книжн. евфонія, муз. співзвуччя, консонанс.
Словник синонімів Полюги
гармонія —
(гр. harmonia — співзвучність, розміреність) в стилістиці якість мовлення, якої має прагнути мовець (гармонія змісту і форми, звучання, настрою, тону).
Словник стилістичних термінів
гармонія —
I -ї, ж. 1》 муз. Закономірне поєднання тонів у одночасному звучанні; співзвуччя. || Частина теорії музики, вчення про правильну побудову співзвуччя в композиції. 2》 Злагоджене звучання, приємне для слуху; милозвучність.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гармонія —
Милозвук, суголос, созвуччя, співзвучність, див. симфонія, сингармонізація
Словник чужослів Павло Штепа
гармонія —
(гр. harmonia — співзвучність, співрозмірність частин цілого) — один з провідних виражальних засобів музики. Основу Г. складають музичні інтервали, на використання яких спирається розвиток музичного мистецтва.
Словник-довідник музичних термінів
гармонія —
ГАРМО́НІЯ¹, ї, ж. 1. муз. Закономірне поєднання тонів у одночасному звучанні; співзвуччя. Він [Бетховен] чув лиш бунт німих стихій І з них, у пінній пристрасті своїй, Складав гармонії, щоб сам не чути (М.
Словник української мови у 20 томах
гармонія —
гармонія: ◊ гармонія грошей вул. багато готівки (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
ГАРМОНІЯ —
• ГАРМОНІЯ (грец. 'αρμονία — зв'язок, стрункість, злагодженість) - співмірність частин, взаємопов'язаність різних компонентів цілого, впорядкованість предметів і явищ. Антична естетика сформулювала такі ознаки Г., як внутр.
Українська літературна енциклопедія
гармонія —
гармо́нія (від грец. αρμονία – скріплення, злагодженість) 1. Струнка узгодженість частин єдиного цілого. 2. Засоби музичної виразності, шо грунтуються на поєднанні тонів у співзвуччя й послідовності співзвуч в умовах ладу й тональності.
Словник іншомовних слів Мельничука
гармонія —
Клавішно-пневматичний музичний інструмент (ідіофон) з міхами, які роздуваються (т.зв. г. ручна).
Універсальний словник-енциклопедія
гармонія —
I. ГАРМО́НІЯ (взаємна відповідність якостей), ЗЛА́ГОДЖЕНІСТЬ, ПОГО́ДЖЕНІСТЬ, ЗЛА́ГОДА. За цим високим муром.. плоди достигали на деревах, як люди у спокійній старості.
Словник синонімів української мови
гармонія —
ГАРМО́НІЯ¹, ї, ж. 1. муз. Закономірне поєднання тонів в одночасному звучанні; співзвуччя. При теоретичному вивченні національних ознак музичної форми ми звичайно ділимо їх і говоримо окремо про лад, ритм, гармонію тощо (Нар. тв. та етн.
Словник української мови в 11 томах
гармонія —
рос. гармония (грец. harmonia — злагодженість) — 1. Струнка узгодженість частин єдиного цілого. 2. Співмірність окремих частин будови або архітектурного комплексу.
Eкономічна енциклопедія
гармонія —
(грец. — злагода) Цілісність, стрункість, органічна єдність всіх частин і деталей художнього твору.
Архітектура і монументальне мистецтво
гармонія —
Гармонія, -нії ж. 1) Гармонія. І гармонія, і сила, — музика та й годі! Шевч. 214. 2) Музыкальный инструменты гармоника.
Словник української мови Грінченка