гармонія
I. ГАРМО́НІЯ (взаємна відповідність якостей), ЗЛА́ГОДЖЕНІСТЬ, ПОГО́ДЖЕНІСТЬ, ЗЛА́ГОДА. За цим високим муром.. плоди достигали на деревах, як люди у спокійній старості. Це свідчило про велику гармонію, про погодженість у взаємовідносинах між людьми і природою (Ірина Вільде); На всьому лежала печать злагодженості, порядку, дбайливості (С. Добровольський); І самий сенс буття чи не в тому він, щоб.. жити у мудрій злагоді з природою..? (О. Гончар).
ГАРМО́НІЯ (приємне для слуху звучання), МИЛОЗВУ́ЧНІСТЬ, ЕВФОНІ́Я, БЛАГОЗВУ́ЧНІСТЬ рідше, ДОБРОЗВУ́ЧНІСТЬ заст. Свіже повітря виповнилось чудовою гармонією пташиного співу (М. Коцюбинський); Етнографи всього світу сходяться на думці, що малоросійська пісня по своїй милозвучності, ліризму і діапазону дорівнює італійській пісні (Д. Бедзик); Для нього (Л. Вишеславського) важить співзвучність останніх слів вірша, збереження евфонії (з журналу); Вкраїнська мова своєю доброзвучністю займає одно з перших місць (може, третє або четверте) між усіма європейськими мовами (В. Самійленко).
ГАРМО́НІЯ муз. (гармонійне поєднання звуків), СПІВЗВУ́ЧЧЯ, КОНСОНА́НС. Він (Бетховен) чув лиш бунт німих стихій і з них, у пінній пристрасті своїй, Складав гармонії (М. Рильський); В багатокуплетних обробках (В. С. Косенка) кожен новий розділ (куплет) гармонізовано новими фактурними, ладо-гармонійними прийомами, нерідко дуже складними співзвуччями (з журналу); При паралельному поєднанні мелодичних ліній можливі не тільки паралелізми консонансів, а й дисонансів (з журналу).
II. ГАРМО́НІЯ (музичний інструмент), ГАРМО́НІКА, ГАРМО́НЬ розм. рідко; ДВОРЯ́ДКА (з двома рядами клавіш). Коли зовсім смеркло, на вулиці розкотисто заграла гармонія (О. Копиленко); Він нам пісеньку нехитру Грав на гармоніці (Л. Первомайський); На всі лади заливалась голосиста гармонь (О. Гончар); Чорна дворядка, оздоблена металевими й перламутровими інкрустаціями, звично лежала на спині (Луки) (І. Кириленко).
Словник синонімів української мови