гарнець
ГА́РЕЦЬ заст. (старовинна міра сипких тіл; посудина відповідної місткості), ГА́РНЕЦЬ заст. На качку давали з економії по гарцеві зерна, але качка за літо здохла б, а не прохарчувалась би тим гарцем (І. Нечуй-Левицький); — Дай коневі спокій, Андрушка! — сказала я суворо, — він певне на бійку не заслужив, він голодний та змучений і заслугує скорше на добрий гарнець оброку (О. Кобилянська).
Словник синонімів української мови