гарнець
ГА́РНЕЦЬ, я, ч., заст.
Те саме, що га́рець.
– А може й то правда, що кажуть: у церкві нічого не дають, а у Шміла, то мож [можна] бодай за гарнець жита порцію горівки дістати! (І. Франко);
Побігла [господиня] до хати, винесла саморобну дерев'яну миску, застружену з соснових клепок, з довгою дерев'яною ручкою. “Добрий гарнець”, – подумав Гнат (М. Малиновська);
В будинку Шмалія не прибрано, все .. заставлено різним начинням, боднями, діжницями, гарнецями (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)