гарнець — Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

Значення в інших словниках

гарнець — Га́рець, горець, гарне́ць: — міра (3-4 літри) [VI;VII] — міра місткості, становить 3- 4 літри [22] — міра об'єму сипучих тіл, приблизно 4 літри [46-2] — міра об'єму сипучих тіл, приблизно 3,28 літри [46-1] — давня міра сипучих або рідких тіл; галицький гарнець дорівнював 3,85 літра [44-2] Словник з творів Івана Франка
гарнець — га́рнець іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
гарнець — -я, ч., заст. Те саме, що гарець. Великий тлумачний словник сучасної мови
гарнець — ГА́РНЕЦЬ, я, ч., заст. Те саме, що га́рець. – А може й то правда, що кажуть: у церкві нічого не дають, а у Шміла, то мож [можна] бодай за гарнець жита порцію горівки дістати! (І. Словник української мови у 20 томах
гарнець — ГА́РЕЦЬ заст. (старовинна міра сипких тіл; посудина відповідної місткості), ГА́РНЕЦЬ заст. На качку давали з економії по гарцеві зерна, але качка за літо здохла б, а не прохарчувалась би тим гарцем (І. Нечуй-Левицький); — Дай коневі спокій, Андрушка!... Словник синонімів української мови
гарнець — ГА́РНЕЦЬ, я, ч., заст. Те саме, що га́рець. — А може й то правда, що кажуть: у церкві нічого не дають, а у Шміла, то мож [можна] бодай за гарнець жита порцію горівки дістати! (Фр., І, 1955, 165); В будинку Шмалія не прибрано, все.. Словник української мови в 11 томах
гарнець — Гарнець, -нця м. 1) = гарець. Наварила гарнець бобу. Чуб. V. 1140. 2) Мѣра жидкости. Взяли собі гарнець меду, та й на дощі сіли. Чуб. V. 1016. Словник української мови Грінченка