гарнець
ГА́РНЕЦЬ, я, ч., заст. Те саме, що га́рець.
— А може й то правда, що кажуть: у церкві нічого не дають, а у Шміла, то мож [можна] бодай за гарнець жита порцію горівки дістати! (Фр., І, 1955, 165);
В будинку Шмалія не прибрано, все.. заставлено різним начинням, боднями, діжницями, гарнецями (Стельмах, Хліб.., 1959, 119).
Словник української мови (СУМ-11)