гарнець
Гарнець, -нця
м.
1) = гарець. Наварила гарнець бобу. Чуб. V. 1140.
2) Мѣра жидкости. Взяли собі гарнець меду, та й на дощі сіли. Чуб. V. 1016.
Словник української мови ГрінченкаГарнець, -нця
м.
1) = гарець. Наварила гарнець бобу. Чуб. V. 1140.
2) Мѣра жидкости. Взяли собі гарнець меду, та й на дощі сіли. Чуб. V. 1016.
Словник української мови Грінченка