гарнесенько
ГАРНЕ́СЕНЬКО. Присл. до гарне́сенький.
Й сіла, і суконочку свою гарнесенько розкинула по кріслі (Вовчок, І, 1955, 375);
// Як слід.
Гарнесенько обіймемось Та любо та тихо Пожартуєм (Шевч., II, 1953, 286).
Словник української мови (СУМ-11)