Значення в інших словниках
-
генотип —
Сукупність генів, які успадковуються людиною і визначають природжені для неї особливості (генотипні). англ. genotype; нім. Genotypus m= -pen; угор. genotip; рос. генотип.
Словник із соціальної роботи
-
генотип —
-у, ч., біол. Сукупність усіх матеріальних структур клітини, що виконують функцію спадковості.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
генотип —
ГЕНОТИ́П, у, ч., біол. Сукупність усіх матеріальних структур клітин, що виконують функцію спадковості. Тривалість життя, як і будь-яка інша ознака, визначається як генотипом (спадковою ознакою), так і середовищем (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
-
генотип —
геноти́п (від ген і тип) сукупність усіх спадкових структур організму.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
генотип —
Комплекс усіх генів організму, які зумовлюють спадкові властивості; взаємодія г. та умов середовища творить фенотип організму.
Універсальний словник-енциклопедія
-
генотип —
ГЕНОТИ́П, у, чол., біол. Сукупність усіх матеріальних структур клітини, що виконують функцію спадковості. Уся сукупність генів в організмі людини, одержана від батьків, становить її генотип.
Словник української мови в 11 томах