генотип
ГЕНОТИ́П, у, ч., біол.
Сукупність усіх матеріальних структур клітин, що виконують функцію спадковості.
Тривалість життя, як і будь-яка інша ознака, визначається як генотипом (спадковою ознакою), так і середовищем (з наук. літ.);
Встановлено зв'язки між схильністю до розвитку професійної патології та генотипом працівників (з наук. літ.);
Роман працює над збереженням генотипу українських голубів, а миколаївська порода приваблює його незвичайністю свого польоту (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)