Орфографічний словник української мови

гик

гик

іменник чоловічого роду

гикання

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. гик — -у, ч., розм. Те саме, що гикання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гик — ГИК, у, ч., розм. Те саме, що ги́кання. Далі не витримав [Марко], повернувся і з диким гиком ударився тікать, куди бачили очі (С. Васильченко); На них з гиком наскочили татари (А.  Словник української мови у 20 томах
  3. гик — див. звучання  Словник синонімів Вусика
  4. гик — ГИК, у, ч., розм. Те саме, що ги́кання. Далі не витримав [Марко], повернувся і з диким гиком ударився тікать, куди бачили очі (Вас., II, 1959, 313); На них з гиком наскочили татари (Хижняк...  Словник української мови в 11 томах