гик

ГИК, у, ч., розм.

Те саме, що ги́кання.

Далі не витримав [Марко], повернувся і з диким гиком ударився тікать, куди бачили очі (С. Васильченко);

На них з гиком наскочили татари (А. Хижняк);

Буйний святковий карнавал з гиками та гуками, з бубнами та цимбалами б'є у вузьку вуличку напролом (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. гик — гик іменник чоловічого роду гикання розм.  Орфографічний словник української мови
2. гик — -у, ч., розм. Те саме, що гикання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гик — див. звучання  Словник синонімів Вусика
4. гик — ГИК, у, ч., розм. Те саме, що ги́кання. Далі не витримав [Марко], повернувся і з диким гиком ударився тікать, куди бачили очі (Вас., II, 1959, 313); На них з гиком наскочили татари (Хижняк...  Словник української мови в 11 томах