гикавка
ГИ́КАВКА, І́КАВКА, и, ж.
Мимовільні вдихальні рухи, викликані судорожним скороченням діафрагми, а також короткі уривчасті звуки, що їх супроводять.
Гикавка стискала їх [хлопців] горла (І. Франко);
Ілько обдивився навкруги й сів коло якогось дядька, що вже був п'яний і щось співав разом із другим дядьком; той сидів проти його і щохвилини перепиняв пісню гикавкою (В. Винниченко);
Цим разом від них [моряцьких машин] погнало таким духом маринованих оселедців, що в носі мені закрутило і я облизався. Заграли ніздрі й у Дузя, а на його напарника напала голодна гикавка (М. Вінграновський).
Словник української мови (СУМ-20)