гикання
ГИКА́ННЯ, ІКА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. гика́ти, іка́ти.
Учта набирала розмаху, пси під столами гризлися за кістки, слуги в кутках ждали недоїдків; гикання, плямкання (П. Загребельний);
Дитина звичайно спокійно переносить ікання, але можна її приголубити і заспокоїти в цей момент (з Інтернету).
ГИ́КАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. ги́кати.
З гиканням та іржанням понеслися [діти] по дорозі, вибасовуючи та прикевкуючи, як справжні жеребчики (Григорій Тютюнник);
За викрадачем услід з диким гиканням, свистом помчала, стріляючи в небо, погоня (О. Гончар);
З оголеними шаблями, зі свистом і гиканням вискочили вони на рівнину, нестримним вихором промчали понад окопами, наздогнали втікачів-яничарів і, постинавши їм голови, завернули у фланг татарам (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)