гикання
ГИКА́ННЯ, ІКА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. гика́ти, іка́ти.
Учта набирала розмаху, пси під столами гризлися за кістки, слуги в кутках ждали недоїдків; гикання, плямкання (П. Загребельний);
Дитина звичайно спокійно переносить ікання, але можна її приголубити і заспокоїти в цей момент (з Інтернету).
ГИ́КАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. ги́кати.
З гиканням та іржанням понеслися [діти] по дорозі, вибасовуючи та прикевкуючи, як справжні жеребчики (Григорій Тютюнник);
За викрадачем услід з диким гиканням, свистом помчала, стріляючи в небо, погоня (О. Гончар);
З оголеними шаблями, зі свистом і гиканням вискочили вони на рівнину, нестримним вихором промчали понад окопами, наздогнали втікачів-яничарів і, постинавши їм голови, завернули у фланг татарам (В. Малик).
Значення в інших словниках
- гикання — ги́кання іменник середнього роду ікання розм. гика́ння іменник середнього роду крики Орфографічний словник української мови
- гикання — I гик`анняікання, -я, с. Дія за знач. гикати, ікати. II г`икання-я, с., розм. Дія за знач. гикати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гикання — ГИКА́ННЯ (ІКА́ННЯ) (уривчасті звуки, викликані мимовільними скороченнями діафрагми), ГИ́КАВКА (І́КАВКА), ЩИ́КАВКА діал. Не міг (Краньцовський) докінчити своєї мови, така сильна гикавка його напала (Лесь Мартович); Знов голос, страшніший від першого. Словник синонімів української мови
- гикання — Ги́кання і і́кання, -ння, -нню і́кання і ги́кання, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гикання — ГИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ги́кати. За викрадачем услід з диким гиканням, свистом помчала, стріляючи в небо, погоня (Гончар, Таврія.., 1957, 649). ГИКА́ННЯ, ІКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. гика́ти, іка́ти. Словник української мови в 11 томах
- гикання — Гикання, -ня с. Иканіе. Словник української мови Грінченка