гикавка
ГИ́КАВКА, І́КАВКА, и, ж.
Мимовільні вдихальні рухи, викликані судорожним скороченням діафрагми, а також короткі уривчасті звуки, що їх супроводять.
Гикавка стискала їх [хлопців] горла (І. Франко);
Ілько обдивився навкруги й сів коло якогось дядька, що вже був п'яний і щось співав разом із другим дядьком; той сидів проти його і щохвилини перепиняв пісню гикавкою (В. Винниченко);
Цим разом від них [моряцьких машин] погнало таким духом маринованих оселедців, що в носі мені закрутило і я облизався. Заграли ніздрі й у Дузя, а на його напарника напала голодна гикавка (М. Вінграновський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гикавка — ги́кавка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- гикавка — ікавка, -и, ж. Мимовільні вдихувальні рухи, що викликаються судомним скороченням діафрагми, а також короткі уривчасті звуки, що їх супроводять. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гикавка — ГИКА́ННЯ (ІКА́ННЯ) (уривчасті звуки, викликані мимовільними скороченнями діафрагми), ГИ́КАВКА (І́КАВКА), ЩИ́КАВКА діал. Не міг (Краньцовський) докінчити своєї мови, така сильна гикавка його напала (Лесь Мартович); Знов голос, страшніший від першого. Словник синонімів української мови
- гикавка — Ги́кавка і і́кавка, -ки, -ці і́кавка і ги́кавка, -вки, -вці; -вки, -вок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гикавка — ГИ́КАВКА, І́КАВКА, и, ж. Мимовільні вдихувальні рухи, що викликаються судорожним скороченням діафрагми, а також короткі уривчасті звуки, що їх супроводять. Гикавка стискала їх [хлопців] горла (Фр. Словник української мови в 11 томах
- гикавка — Гикавка, -ки ж. Икотка. Мил. М. 9. Грин. ІІ. 41. Словник української мови Грінченка